Whakawa
@whakawa.bsky.social
Особина котячої статі, що любить вірші
"Кожне життя - неймовірно складне -
завершує смерть - дивовижно проста"
"Кожне життя - неймовірно складне -
завершує смерть - дивовижно проста"
Зазимую тут і залітую,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій.
Поза полем небо та піднеб'я,
З-попід неба димаровий дим,
І літак, що сам летить від себе,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій.
Поза полем небо та піднеб'я,
З-попід неба димаровий дим,
І літак, що сам летить від себе,
March 18, 2025 at 2:50 PM
Зазимую тут і залітую,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій.
Поза полем небо та піднеб'я,
З-попід неба димаровий дим,
І літак, що сам летить від себе,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій.
Поза полем небо та піднеб'я,
З-попід неба димаровий дим,
І літак, що сам летить від себе,
Жінкам
Кажуть, ми - правнучки відьом, яких ви не встигли спалити.
Чи може отих, які не горять у вогні?
І не тонуть у водах. Їх попіл не віється вітром,
Їх кров повна ртуті й п'янково-правісної тьми.
Кажуть, ми - правнучки відьом, яких ви не встигли спалити.
Чи може отих, які не горять у вогні?
І не тонуть у водах. Їх попіл не віється вітром,
Їх кров повна ртуті й п'янково-правісної тьми.
March 8, 2025 at 6:55 AM
Жінкам
Кажуть, ми - правнучки відьом, яких ви не встигли спалити.
Чи може отих, які не горять у вогні?
І не тонуть у водах. Їх попіл не віється вітром,
Їх кров повна ртуті й п'янково-правісної тьми.
Кажуть, ми - правнучки відьом, яких ви не встигли спалити.
Чи може отих, які не горять у вогні?
І не тонуть у водах. Їх попіл не віється вітром,
Їх кров повна ртуті й п'янково-правісної тьми.
Екаунт створювався для віршів, але наболіло. Сьогодні Білий дім припинив поставки зброї та снарядів в Україну. Що ви там, адепти найвеличнішого, чим завтра будемо воювати, чим шахедів над містами збивати? Потужністю, незламністю чи непрогнутістю? Дебіли, блдь.
March 4, 2025 at 2:58 PM
Екаунт створювався для віршів, але наболіло. Сьогодні Білий дім припинив поставки зброї та снарядів в Україну. Що ви там, адепти найвеличнішого, чим завтра будемо воювати, чим шахедів над містами збивати? Потужністю, незламністю чи непрогнутістю? Дебіли, блдь.
Юрій Іздрик
Ліниві і ніжні
Ліниві і ніжні
August 29, 2024 at 8:47 AM
Юрій Іздрик
Ліниві і ніжні
Ліниві і ніжні
Reposted by Whakawa
На зображенні рука якогось підара, який по завданню кацапів палить релейні шафи укрзалізниці.
Знаю, таких орнаментів зараз багато хто собі понамальовував, але все ж. Може у вас є знайомий\знайома з такою татухою.
Придивіться.
Ніколи не прошу репостити , але зараз за репост буду дуже вдячний.
Знаю, таких орнаментів зараз багато хто собі понамальовував, але все ж. Може у вас є знайомий\знайома з такою татухою.
Придивіться.
Ніколи не прошу репостити , але зараз за репост буду дуже вдячний.
August 22, 2024 at 7:26 PM
На зображенні рука якогось підара, який по завданню кацапів палить релейні шафи укрзалізниці.
Знаю, таких орнаментів зараз багато хто собі понамальовував, але все ж. Може у вас є знайомий\знайома з такою татухою.
Придивіться.
Ніколи не прошу репостити , але зараз за репост буду дуже вдячний.
Знаю, таких орнаментів зараз багато хто собі понамальовував, але все ж. Може у вас є знайомий\знайома з такою татухою.
Придивіться.
Ніколи не прошу репостити , але зараз за репост буду дуже вдячний.
Reposted by Whakawa
Вітаю всіх, кому це важливо.
August 24, 2024 at 4:29 AM
Вітаю всіх, кому це важливо.
З Днем Незалежності, незламні!
Богдан Лепкий «Заспів», 1901
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
Богдан Лепкий «Заспів», 1901
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
August 24, 2024 at 11:23 AM
З Днем Незалежності, незламні!
Богдан Лепкий «Заспів», 1901
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
Богдан Лепкий «Заспів», 1901
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
Ліна Костенко. З днем народження, Пані!
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
March 19, 2024 at 7:09 PM
Ліна Костенко. З днем народження, Пані!
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Юрій Іздрик
World music
ступаєш на міст - і хитається міст
немов калиновая дощечка
задумаєш вірш - а напишеться лист
словами що кажуться пошепки
нап'єшся води - а наче вино
шумить в голові розтривоженій
і згадуєш все що минуло давно
усе що змінити не можемо ми
під ранок заснеш - побачиш вві сні
World music
ступаєш на міст - і хитається міст
немов калиновая дощечка
задумаєш вірш - а напишеться лист
словами що кажуться пошепки
нап'єшся води - а наче вино
шумить в голові розтривоженій
і згадуєш все що минуло давно
усе що змінити не можемо ми
під ранок заснеш - побачиш вві сні
February 29, 2024 at 7:59 AM
Юрій Іздрик
World music
ступаєш на міст - і хитається міст
немов калиновая дощечка
задумаєш вірш - а напишеться лист
словами що кажуться пошепки
нап'єшся води - а наче вино
шумить в голові розтривоженій
і згадуєш все що минуло давно
усе що змінити не можемо ми
під ранок заснеш - побачиш вві сні
World music
ступаєш на міст - і хитається міст
немов калиновая дощечка
задумаєш вірш - а напишеться лист
словами що кажуться пошепки
нап'єшся води - а наче вино
шумить в голові розтривоженій
і згадуєш все що минуло давно
усе що змінити не можемо ми
під ранок заснеш - побачиш вві сні
Сергій Жадан
Костянтинівський залізничний вокзал
+++
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Костянтинівський залізничний вокзал
+++
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
February 27, 2024 at 1:20 PM
Сергій Жадан
Костянтинівський залізничний вокзал
+++
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Костянтинівський залізничний вокзал
+++
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Анатолій Кос-Анатольський
Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблене, в мріях загублене,
Жде чогось, кличе й пита:
Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблене, в мріях загублене,
Жде чогось, кличе й пита:
February 24, 2024 at 5:43 PM
Анатолій Кос-Анатольський
Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблене, в мріях загублене,
Жде чогось, кличе й пита:
Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблене, в мріях загублене,
Жде чогось, кличе й пита:
Ліна Костенко
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
February 20, 2024 at 6:35 AM
Ліна Костенко
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
Дарія Лісіч
ти миттю оживаєш, коли я біля тебе -
на вилицях від сміху спалахують рум'яна.
але я чую тишу з-під сітки гострих ребер.
чарівна. бездоганна. найкраща!
некохана
ти миттю оживаєш, коли я біля тебе -
на вилицях від сміху спалахують рум'яна.
але я чую тишу з-під сітки гострих ребер.
чарівна. бездоганна. найкраща!
некохана
February 14, 2024 at 8:51 AM
Дарія Лісіч
ти миттю оживаєш, коли я біля тебе -
на вилицях від сміху спалахують рум'яна.
але я чую тишу з-під сітки гострих ребер.
чарівна. бездоганна. найкраща!
некохана
ти миттю оживаєш, коли я біля тебе -
на вилицях від сміху спалахують рум'яна.
але я чую тишу з-під сітки гострих ребер.
чарівна. бездоганна. найкраща!
некохана
Павло Вишебаба
Картини
Картини
February 13, 2024 at 7:04 PM
Павло Вишебаба
Картини
Картини
Reposted by Whakawa
February 10, 2024 at 6:03 AM
Сергій Жадан
Життя Марії
+++
Пам'ятаєш? - питаю.
Ні, говорить, не пам'ятаю. Пам'ять, говорить, це як речі з Китаю:
Їх так багато, щоб в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам'яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли ще не готовий
Життя Марії
+++
Пам'ятаєш? - питаю.
Ні, говорить, не пам'ятаю. Пам'ять, говорить, це як речі з Китаю:
Їх так багато, щоб в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам'яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли ще не готовий
February 10, 2024 at 3:09 PM
Сергій Жадан
Життя Марії
+++
Пам'ятаєш? - питаю.
Ні, говорить, не пам'ятаю. Пам'ять, говорить, це як речі з Китаю:
Їх так багато, щоб в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам'яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли ще не готовий
Життя Марії
+++
Пам'ятаєш? - питаю.
Ні, говорить, не пам'ятаю. Пам'ять, говорить, це як речі з Китаю:
Їх так багато, щоб в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам'яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли ще не готовий
Максим Кривцов
Над дорогами дим-дим
бачу душі долають марш
та зникає міський цей пейзаж
як ті кільця що поверх води.
Ось одна доєдналась до строю
на городах згорають тіла
дим з доріг забирає мла:
крематорій трави старої.
Над дорогами дим-дим
бачу душі долають марш
та зникає міський цей пейзаж
як ті кільця що поверх води.
Ось одна доєдналась до строю
на городах згорають тіла
дим з доріг забирає мла:
крематорій трави старої.
January 20, 2024 at 10:40 AM
Максим Кривцов
Над дорогами дим-дим
бачу душі долають марш
та зникає міський цей пейзаж
як ті кільця що поверх води.
Ось одна доєдналась до строю
на городах згорають тіла
дим з доріг забирає мла:
крематорій трави старої.
Над дорогами дим-дим
бачу душі долають марш
та зникає міський цей пейзаж
як ті кільця що поверх води.
Ось одна доєдналась до строю
на городах згорають тіла
дим з доріг забирає мла:
крематорій трави старої.
Юрій Іздрик
я з тобою
коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
«ти не бійся
я поруч з тобою»
⠀
коли загнаний в кут свій останній редут віддаватимеш майже без бою
пригадай собі це:
«я з тобою я тут
не здавайся
я разом з тобою»
я з тобою
коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
«ти не бійся
я поруч з тобою»
⠀
коли загнаний в кут свій останній редут віддаватимеш майже без бою
пригадай собі це:
«я з тобою я тут
не здавайся
я разом з тобою»
January 1, 2024 at 5:02 PM
Юрій Іздрик
я з тобою
коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
«ти не бійся
я поруч з тобою»
⠀
коли загнаний в кут свій останній редут віддаватимеш майже без бою
пригадай собі це:
«я з тобою я тут
не здавайся
я разом з тобою»
я з тобою
коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
«ти не бійся
я поруч з тобою»
⠀
коли загнаний в кут свій останній редут віддаватимеш майже без бою
пригадай собі це:
«я з тобою я тут
не здавайся
я разом з тобою»
Ліна Костенко
...Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.
...Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.
December 30, 2023 at 7:37 PM
Ліна Костенко
...Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.
...Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.
Маяк для опосума
Йольський Кіт
Де руїни й живопліт,
Ходить-бродить Йольський Кіт.
Він краде ранкову каву,
Круасани, сни і яву.
Голубів на смітниках,
Псів, п’яничок і невдах.
Вкрав з щоденника оцінки,
Й навіть латки на колінках!
Краде світло з ліхтарів,
Й сенс окремо взятих слів.
Йольський Кіт
Де руїни й живопліт,
Ходить-бродить Йольський Кіт.
Він краде ранкову каву,
Круасани, сни і яву.
Голубів на смітниках,
Псів, п’яничок і невдах.
Вкрав з щоденника оцінки,
Й навіть латки на колінках!
Краде світло з ліхтарів,
Й сенс окремо взятих слів.
December 24, 2023 at 7:10 PM
Маяк для опосума
Йольський Кіт
Де руїни й живопліт,
Ходить-бродить Йольський Кіт.
Він краде ранкову каву,
Круасани, сни і яву.
Голубів на смітниках,
Псів, п’яничок і невдах.
Вкрав з щоденника оцінки,
Й навіть латки на колінках!
Краде світло з ліхтарів,
Й сенс окремо взятих слів.
Йольський Кіт
Де руїни й живопліт,
Ходить-бродить Йольський Кіт.
Він краде ранкову каву,
Круасани, сни і яву.
Голубів на смітниках,
Псів, п’яничок і невдах.
Вкрав з щоденника оцінки,
Й навіть латки на колінках!
Краде світло з ліхтарів,
Й сенс окремо взятих слів.
Маяк для опосума
Кораблик
Спи. Я розповім, як виноградний равлик
Вперто повзе на вершину Ай-Петрі.
По закривавленій річці з паперу кораблик
Зілля від смерті везе через нетрі.
Спи. Я розповім, як діти рожевих фламінго
Стають на крило під прильотом ракети.
Кораблик
Спи. Я розповім, як виноградний равлик
Вперто повзе на вершину Ай-Петрі.
По закривавленій річці з паперу кораблик
Зілля від смерті везе через нетрі.
Спи. Я розповім, як діти рожевих фламінго
Стають на крило під прильотом ракети.
December 13, 2023 at 6:14 PM
Маяк для опосума
Кораблик
Спи. Я розповім, як виноградний равлик
Вперто повзе на вершину Ай-Петрі.
По закривавленій річці з паперу кораблик
Зілля від смерті везе через нетрі.
Спи. Я розповім, як діти рожевих фламінго
Стають на крило під прильотом ракети.
Кораблик
Спи. Я розповім, як виноградний равлик
Вперто повзе на вершину Ай-Петрі.
По закривавленій річці з паперу кораблик
Зілля від смерті везе через нетрі.
Спи. Я розповім, як діти рожевих фламінго
Стають на крило під прильотом ракети.
у мене є ти
і залишок є твого сліду,
у тебе є я,
і завжди заварений чай
і що би не сталось - я точно до тебе приїду
і ти, коли зможеш, одразу сюди
приїжджай
@bogus_fesyk
і залишок є твого сліду,
у тебе є я,
і завжди заварений чай
і що би не сталось - я точно до тебе приїду
і ти, коли зможеш, одразу сюди
приїжджай
@bogus_fesyk
December 6, 2023 at 8:18 AM
у мене є ти
і залишок є твого сліду,
у тебе є я,
і завжди заварений чай
і що би не сталось - я точно до тебе приїду
і ти, коли зможеш, одразу сюди
приїжджай
@bogus_fesyk
і залишок є твого сліду,
у тебе є я,
і завжди заварений чай
і що би не сталось - я точно до тебе приїду
і ти, коли зможеш, одразу сюди
приїжджай
@bogus_fesyk
Максим Рильський
Срібний сонет
Посріблені ліси окуталися тінню,
А небосхил горить і віти золотить.
Виходжу я на шлях — на смугу ясно синю, —
І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить.
Срібний сонет
Посріблені ліси окуталися тінню,
А небосхил горить і віти золотить.
Виходжу я на шлях — на смугу ясно синю, —
І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить.
November 23, 2023 at 7:01 AM
Максим Рильський
Срібний сонет
Посріблені ліси окуталися тінню,
А небосхил горить і віти золотить.
Виходжу я на шлях — на смугу ясно синю, —
І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить.
Срібний сонет
Посріблені ліси окуталися тінню,
А небосхил горить і віти золотить.
Виходжу я на шлях — на смугу ясно синю, —
І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить.
Максим Рильський
Восени прилітають невідомі птиці,
З дивним криком падають на ріку,
І стрілець сам не знає: може, то тільки сниться,
Що весною він бачив саме таку.
Восени кожен день - якась відміна:
То зів’яла стеблина, то зелений пожовк…
Восени прилітають невідомі птиці,
З дивним криком падають на ріку,
І стрілець сам не знає: може, то тільки сниться,
Що весною він бачив саме таку.
Восени кожен день - якась відміна:
То зів’яла стеблина, то зелений пожовк…
November 20, 2023 at 6:31 AM
Максим Рильський
Восени прилітають невідомі птиці,
З дивним криком падають на ріку,
І стрілець сам не знає: може, то тільки сниться,
Що весною він бачив саме таку.
Восени кожен день - якась відміна:
То зів’яла стеблина, то зелений пожовк…
Восени прилітають невідомі птиці,
З дивним криком падають на ріку,
І стрілець сам не знає: може, то тільки сниться,
Що весною він бачив саме таку.
Восени кожен день - якась відміна:
То зів’яла стеблина, то зелений пожовк…
Михайль Семенко
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
24.08. 1913. Київ
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
24.08. 1913. Київ
November 19, 2023 at 6:58 AM
Михайль Семенко
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
24.08. 1913. Київ
Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.
24.08. 1913. Київ