3 в 1

Будні

Осінь

хто би мене любив,
хто би мене забув?
я вже давно не чув
себе. так, як зараз.

хто би мене простив,
хто би мене впізнав?
я переналаштував
радіо. вимкнув фари.

звісно, усе не так,
звісно, усе не там,
і не з тими.

це непотрібна, мов рак,
чергова нагода нам,
стати святими.

Небо повниться зорями,
мов спогадами життя.
Хочеться в небі, як в морі
купатись, не знати горя.
Але, де море й де я?

Де простір рветься снарядами.
Де просто: лиш свій-чужий.
І небо дихає втратам,
А ти час від часу згадуєш,
Що досі іще живий.