Звісно, є люди, які вміють у популярність, у великі фонди, організації, аудиторії... але певної миті ти усвідомлюєш, що твоя ніша розташована не так високо. Це "коригування оптики" робить тебе вільнішим, а твою діяльність ефективнішою. А, ну і "тебе" тут це "мене", звісно...

А ще це має значення "етичної спроможності" – гонитва за популярністю часто обертається відсутністю конкретики, тому, якщо хочеться заради світовим складнощам, варто шукати той мінімум, де твоя зарада буде максимально ефективною у пропорції до твоїх можливостей і твого характеру.

Що ще це означає? З егоїстичних міркувань це значить, що десь є моя ніша для літературної та графічної творчості, є також коло людей, кому будуть цікаві мої професійні послуги. Треба тільки активно проявляти себе серед усього людського розмаю...

Переграв у відеоігри? 🤨😁

Теж друкована довідка про місце реєстрації потрібна? 😆

Ти свідок зародження нової соцмережі – цінуй ці миті, доки вони тривають. 😄

😱

Ти ще скажи, що не всі японці знають карате, кендо і айкідо 😱

Майже степ 🙂

Тхір – звір!

Ок 🙂

Кларк теж не подорожував за межі Сонячної системи, але досліджував питання. 🙂 Втім, є ще метод Артура Хейлі, який передає чимало інформації, най і в белетристичній формі. 🤷‍♂️ Занурюватися треба, хоч би вже й у басейн, як не в море. Це підвищує шанси на якісний текст. Ось мій тейк 😉

Чи може письменник писати про життя слюсаря або продавчині з бензоколонки, не попрацювавши ними хоча б пару мясців? Ось мій тейк.

В тім-то й річ, що якщо не вийди поза владу обставин, то напрямки діяльності навряд чи зміняться достатньо, аби бути насправді новими. От, наприклад, коли юрист або менеджер вирішує створити ферму – це справді зміна напрямку. Коли поет стає ще й музикантом – тут усе лишається в одному ключі 🤷‍♂️