а повинен був би на «я»

відчуваю себе Купером з Інтерстелару в тій самій сцені, де він дивиться повідомлення від сімʼї за десятки років і усвідомлює, що цей весь час безповоротно втрачений.

та й не буде ніяк достатньо, бо ти, додік такий, невідомо де на невідомо скільки.

не впахуйся, ти не конячка
максимуму поні
та шо май літл

трошки постарайся внутрішню відмінницю, яка за все-все відповідає і все-все має сама робити, заспокоїти

🫂🫂🫂🫂🫂

свята твіттерська галичина

Ця Булка дуже молодець і бутіфул

а я знаю

найгарніше сонечко на небі?

це все: червоні нитки долі, що переплітаються тісно, ті самі ноти, що складаються в прекрасну мелодію, ті самі речення історій ще не написаних чудових книжок, ті самі мазки фарби, що складаються в неймовірну картину.

я не відчуваю ревнощів до майбутнього, навіть до такого, в якому мене, раптом, не буде з тобою. я усвідомлюю свою цінність і важливість для тебе тут і зараз. вона взаємна, вона тримає на плаву, вона іскрами освітлює найтемніші ночі, роблячи їх зовсім не страшними.

я не відчуваю ревнощів до теперішнього в якому я не поряд. це тимчасова стан, шлях, який треба пройти, щоб дістатись того самого дому, що не просто будинок, а люди. все хороше, що в тебе зараз є - цінні моменти, що допомагають робити крок за кроком, з усім нехорошим я допоможу з всіх своїх сил.

дуже радий, що це сміття з твого життя викинуте, з тобою поряд є люди які тебе безумно люблять і безмежно цінують
обнявм

дуже обнявм
не йобайся, ти потрібна