Щиро Вам дякую за поради. Дві з чотирнадцяти таки роздуплились.

У нас також. Тому рослинам шукаю догляд з мінімум затрат - раз в тиждень фундаментально заглядаю, тільки деякі, що частіше поливаються.

О, точно, за фіалчиним листям гарно взнавати, що час поливати. Значить інші загинули не через недогляд, а внаслідок переїзду. Так, вони не люблять, коли їх совають туди-сюди.

Гниль, переважно, через перезволоження. Частіше з'являється в холодну пору року (тобто взимку треба менше зволоження, то шнурочки тут не доречні, але знову ж таки все залежить від температури і вологості в приміщенні). У Вас на робочому столі така оаза, вірю, що і фіалкам вижившим дасте раду.

Їм дренаж прям обов'язковий

Взимку я наливаю в лоток раз на 10-14 днів, влітку - раз на тиждень. Вам варто визначити свій інтервал - наливаєте при повному висиханні грунту. Сенполії краще переносять легку посуху ніж надмірну вологість.

Якщо дозволите, дам пораду, як легко з ними поратись.Має бути глибокий піддон. У мене вони стоять по декілька в лотку. Важливо - однакового розміру горшки і самі сенполії приблизно однакового розвитку. В кашпо дренаж мінімум 1/4від висоти. В лоток наливаєте води приблизно на висоту дренажу в кашпо.⬇️

А миш досі живий, чи містер Пам таки хижак?

Так, залишки від колекції в понад сто штук. Клєо трохи підправила популяцію. Наразі підростає дитсадок, але хто там я вже не в курсі, бо просто рятувала листочками.

Втікла з твітера, бо піздець. Трохи краси

На той час Всесвіт вирішив, що я така кумедна, що за мною варто ще поспостерігати. Відбулась тим, що тижня 2-3 не ходила, бо одна! нога була глибоко зчісана.

На самому вершечку стежки мені під ноги трапився корінь дерева, через який я перечепилась. І котилась я колобком до самого підніжжя скелі. Обертання тіла скінчились, відкрила очі - каменюка в сантиметрах від моїх очей⬇️

Поки батьки культурно відпочивали, я повідомила, що спущусь до річки, тобто до підніжжя скелі. Ліс я знала добре, стежки теж. Могла піти зовсім довгою дорогою, могла взяти трохи вбік, спуститись до каменя Коцюбинського, варіантів було безліч. Ні, мене понесло на круту стежину⬇️

Зліва теж є чи була стежка, але схил там був дуже крутий, такий під 70-80 градусів, майже поямовисний. Ходити сім'єю на шашлики, було традицією, щоправда ми ходили в глиб лісу. В той раз чомусь ми всілись прямо на вершечку скелі.Мені було десь 10-12 років, не можу точно згадати⬇️