а ще бісить що колись щось складно, я просто іноді починаю плакати і не можу це контролювати
і як тут блять вчитися якщо я ще потім хвилин десять намагаюсь себе заспокоїти?
ненавиджу це

коли я працювала мені можливо і було тяжко, але не настільки сильно як коли я вчуся
мій мозок відмовляється напрягатися, коли завдання стають тяжкими і над ними прям треба думати
він просто такий я не хочу думати і білий екран

це капець тут жити без цієї бюрократії неможливо
якщо самі німці від неї страждають, то що говорити про всіх інших яким в цьому треба розбиратися не знаючи мови нормально...

Якщо б хоч якісь цікаві теми були, а так всі Berufliche... складні слова, які я навіть в своїй мові іноді не знаю, чи чула от сили декілька разів :/
Не можу поговорити про свої почуття, зато по роботі буду шппрехати)))

давай O

ненавиджу те що мої близькі люди страждають через це

трансфоби і трансфобки також

я ще не була на всіх рейвах на які хочу, не бачила Венеції, не стрибала з парашутом, не їбалась під 💊, не плавала голою в морі чи океані
і ще багато інших штук

але не дивлячись на все це я б все одно не верталася б
бо в Україні зараз мені було б в сто раз складніше і страшніше

за це мене можуть засудити, однак мені насправді вже трохи все одно

я буду намагатися лишатися в Берліні стільки, скільки зможу.

я насправді так заїбалась з цим усім
якщо б не Ал точно вже б десь на вулиці жила чи вбилася))))

бо знайти кв в Берліні це жесть як складно, а наша з Алом хоч і розвалюється, однак в гарному районі з якого доволі легко можна дістатися в інші місця

але госпд скільки ж нервів і сил потрачено на те щоб просто жити не на вулиці
право, яке повинно бути у всіх людей по дефолту (в адекватному світі)

якщо б не Ал в мене їх точно вже давно не було би

дуже вдячна німеччині що в мене є гроші і є де жити, однак нервових клітин в мене практично не залишилось