Місцева преса пише, що хлопець зник.

Загалом, маю постійне відчуття, що російських фсбшників навчають історії геть іншої, не такої, як в підручниках для широкого загалу.

Потім влада змінилась в обох країнах. В Туреччині без участі червоних комісарів не обійшлось.
Чимало турків тоді переселились в Німеччині.
Зв'язок двох країн досі міцний.

Якісь цікаві події відбувались в Туреччині 100 років тому.
Останній кайзер Німеччини подарував фонтан Стамбулу (на той час столиці).
Фонтан встановлений у старовинному районі міста, поруч із давньоєгипетським обеліском.

Двері йому відкрила, мало лі шо. І що? Побіг далі вниз, хтозна де його діти були тоді, вибіг сам.

З дітьми потім ще раз обговорювали правила дій.
Паніка в дорослого сусіда: відкрив двері і вікна в себе в квартирі, тяга вийшла огого! Бив вікна на сходових маршах. Стукав сусідам в двері з криками "пожежа, виходьте!".
Хто куди виходьте? Там старі кілька років вже не виходили.

Це з реального досвіду. Пожежа на першому поверху. Посмажена вся площадка. Бодрячком з двома дітьми проскакати кілька поверхів вниз в кіптяві, навпомацки, щоб впертись у відкрите полум'я?

Об'єднувати балкон з кімнатою заборонено саме тому, що то додаткова перешкода вогню.

Якщо є можливість, закриваємо щільно вхідні двері, поливаємо їх водою, мокрі рушники у щілини. Закриваємо всі двері. Стаємо ближче до місць, звідки можуть дістати пожежники: балкони, вікна. Одягнуті, з документами,грошима (тривожна валізка).

Якщо поверх один, то біля підлоги кіптяви нема. Але вгору сходами воно підіймається добряче.
Невідомо, скільки поверхів горить, на якому поверху горить. Тобто скільки треба йти в кіптяві, навпомацки.
Самому йти не варіант: є діти, старі, домашні тваринки.

Коли горить квартира під вами, просто під вами, то може й є можливість вибігти.
З реальності: сходи вузькі, площадки маленькі, полум'я біля вхідних дверей квартири знизу: нема місця, щоб пройти і не вскочити в полум'я.
Кіптява на весь під'їзд. Не видно геть нічого.

Всі на місцях, всі зайняті своїми справами.
А оте
"пострадавших нет, угрозьі населеному пункту нет"
- то взагалі в рамочку і на біг-борди.

Осінь. Танок листя.

Телефон висне при звертанні до тг, не реагує на дзвінки. Бо дуже зайнятий. Треба ж всі архіви перевірити, всі контакти і повідомлення, все запхати собі в хмару.
То чому тг такий популярний?

Ще одна штука. Завантаження всієї переписки, яка була за весь час існування аккаунта, зберігання навіть після видалення.
Якийсь збій в програмі - і ти бачиш ВСІ фото з відпусток, яких ніколи не було на новому пристрої, які були видалені кілька років тому після надсилання родичам.

І це стає проблемою, коли є перспектива фільтрації в окупації.
Тим більше не зрозуміла любов навч.закладів до груп в телеграмі.
Кожного тижня на окупованих пишуть про тюремні строки за пост в тг кількарічної давнини.