#нрі
Ніколи не розумів, як «соєве» фентезі із арками персонажів співвідноситься із лінійними прописаними пригодами?

Помісти в однакову ситуацію Геральта чи оригінального Кратоса, і отримуєш два зовсім різних результати (мабуть).

Як тоді пачка унікальних персонажів може однаково грати пригоду?

#нрі
1. Помічаєш нову гру
2. Готуєшся, вчиш правила, шукаєш тематичну музику, дивишся референси
3. Шукаєш людей і починаєш підготовку до першої сесії
4. На моменті початку першої сесії емоційно насичуєшся темою (бо варився в ней деякий час)
5. Знаходиш нову блискучу гру
6. Починаєш все наново

Останнім часом натикаюсь на думку, що «кіно вже не те», і «раніше було краще». Мені здається проблема в тому, що похід в кіно перетворився на атракціон.

Однак на стрімінгу, і навіть в прокаті можна знайти справжні шедеври — просто всього стало більше, і тому годноту не так помітно. Що думаєте?