Ми з цими хлопцями пройшли дуже довгий шлях від «ти що мазаєш морду кремом??» до «я візьму в тебе, добре? Бо в мене чогось ніс почав пересихати».
Лагідна skincare-ігізація)))

Приїхавши у відпустку, я зняв форму і не згадував про неї аж до відʼїзду.
По-перше дуже хотілося нарешті з неї вибратись, по-друге це наче якась підсвідома зміна воєнного режиму на цивільний. А ще я хотів випити і розслабитися, але бухати в військовій формі вважаю неприпустимим))

Дуже люблю компліменти, які певною мірою ще і трішки образливі, в залежності як трактувати.
З останнього про мене - «мені дуже подобаються твої хтивки! Особливо ті де на тобі більше одягу».
Окееей)))))

Тоді як для молодих гомосексуальних хлопців я ще навіть не daddy, для молодих гетеросексуальних дівчат я вже дід))

Мені стає все важче з собою домовлятись.
Вирішую перестати жерти всіляку солодку дічь, тут побратим «пригощайтесь пиріжками, дружина передала».
Вирішую тримати режим, аби висипатись нормально - зависаю в YouTube Shorts до першої ночі.
Як змусити себе бути слухняним?))

Я нарешті фіналізувати ідею для чергового тату яке зроблю за першої ж нагоди. Буде дуже класно, але і неймовірно боляче))
Хоча мені здається що коли робиш татуювання воно і повинно бути боляче, типу в цьому і сенс.
Коли через біль отримуєш бажане, воно наче стає ще більш цінно))

Окей, перша хтивка в цій прекрасній соцмережі (так ви вже це бачили)

Ой, колеги, а якщо постити хтивку то її тут неможливо заблюрити)) і ніяке попередження не виставиш))
Хотів ще хтивки сюда перекопіювати, але певно утримаємося))

Мій кіт завжди любив спати так, щоб обовʼязково бути ближче до мене. Зазвичай він або скручування клубочком в ногах, або примощувався спиною до моїх грудей.
Прокинувся сьогодні і зрозумів що спав виставивши лікоть, так щоб якщо прийде котик, було зручно покласти голову)))
Скучив.

Я дуже радий що стало прохолодніше як мінімум тому що наш повар нарешті почав вдягати футболку.
Бо все літо він її не носив, навіть коли готував не вдягався.
І я все літо відганяв від себе образ голих волосатих грудей, які трусяться над моїми макаронами)))

В чаті «увага ракетна небезпека», і тут же через хвилину «а ні, вже все, вже прилетіло».

Я думаю дублювати пости і тут і в твітері тупо. Треба тоді розділяти контент, і виносити щось окремо для твітера, а щось сюди.
Наприклад доповісти вам що мене вибішує сигнал повітряної тривоги, який постійно звучить з телефонів хлопців.
Воно не має жодного сенсу, бо ми не ходим в укриття. Його нема)

В місцевої собачки, здається тічка. І це чують всі інші місцеві собаки і постійно за нею слідують.
Вона ж, в свою чергу, любить людей і просто рандомно привʼязується до когось і ходить за ним.
От і уявіть собі, іде солдатик, припустимо, в туалет, і за ним оця собача процесія)))

Великий плюс того щоб бути в армії з тривожністю в тому, що можна прокинутися о 4 ранку і створити профіль в новій соцмережі)
Надії мало, але може приживеться і тут)