Є деструктивні нарциси, є дефіцитарні. По суті, нарцисичність є в кожній людині, і це ок.
Не ок стає, лише коли нарц дуже багато чи дуже мало.

По суті питання - людина після року терапії може "розпакувати" свого нарциса чи стати більш незручною в спілкуванні. Це зазвичай тимчасовий ефект:)

І тут ви праві.

Бо там її дім:(

А оце відчуття, що світ гівно, люди потвори (А не тільки русня) і сонце світить дарма – в тому числі з найменшого віку.

Коли дорослі не змогли забезпечити відчуття "мене люблять, про мене піклуються, я класний тому що я є".

Саме це, до речі, я вважаю своїм завданням як мами. А не цифри, букви тощо

І не просто дорослих, а стабільних, що її люблять.

І з цієї точки зору мама/бабушка тут одразу робить і нас з чоловіком більш розвантаженими (читай стабільними), і дарує дитині ту саму любов, яка їй зараз потрібна.

І все це допомагає малій відчувати базову безпеку. Що світ ОК (крім русні).

В мене після конкретних сортів стається загострення. Ніяк не зловлю, яка саме падлюка не підходить

Ой, так. Я цього дуже боялася на початку. Але тут тільки багато практичного навчання під "наглядом старших" допомагає.

Зараз мене накриває таким страхом лише коли ващє піздєц. Але я вже вмію з ним працювати))

Дякую ❤❤❤

Та нє, це прям огого🙈, але мені в кайф поки 💪

Веди свого піздюка на терапію:)

Терапевтую, доначу, рощу доцю, обираю машину:)

Та от і я дивлюся. А то там щось несеться

Це добре:)
Це означає жива:))

Якщо у клієнта відсутня критичність до свого стану, і він перебуває в стані психозу "говорить на чорне - біле", то це до психіатра

Так терапевт і не наполягає:)
Він просто повертає реальну картину, що коли чоловік б'є – це насилля. Коли навколо піздєц і війна – нормально відчувати виснаження.
Коли в клієнта немає кордонів – їх треба будувати, і це відповідальність клієнта.

Змонтувала 💪💪💪