я не інтроверт, я дуже лінива людина)
до таких висновків прийшов коли поспілкувався з 40ка незнайомими людьми з США за день, при чому багато з них директори серйозних фірм з дизайну інтер'єру і архітектури. коли в цьому є сенс то я екстраверт) треба вести сенсове соціальне життя))

ці жінки з твіттеру переслідують мене у снах, що з цим робити і як це побороти? ладно, риторичні питання але всеодно ці сни дуже дивні, особливо тим що вживу не бачив цих людей

не іронічно хочу після війни знайти людину яка буде думати як найкраще витратити зароблені мною гроші. мені подобається думати про те як їх заробляти а не тратити, але якщо не тратити то для чого тоді заробляти? тому так

на днях подолав дуже потужний блокер в плані написання повідомлень незнайомим людям з сша. згадав як в 18 років працював менеджером з продажу на першій роботі, ехх майже 10 років пройшло з того часу, а відчуття дуже схожі були як тоді, але вживу мені комфортніше якось чим через комп

дивним чином писання думок в мережу заспокоює, не знаю чому, це щось з відчуттям небайдужості пов'язано або щось на кшталт, а ще з графоманством це 100%. раніше просто писав перини своїх роздумів в текстовий документ на ноуті і лягав спати.

насправді я не хочу зараз ні спілкування ні стосунків. мабуть надто травматично це все, або я надто чутливий зараз до негативу. але не розумію як це працює коли в одних сферах по відчуттях наче камінь а в інших ультрачутливість. цікаво чи можна на це якось свідомо впливати

відчуття наче мало роблю і мало працюю. це не безпідставні відчуття але чому виходить так мало працювати? можливо тому що я лінивий, або я в момент ентузіазму занадто багато спалюю енергії і мені потрібно більше часу на відновлення і тому таке замкнуте коло, або ще щось.

прийшов до того що не потрібно змушувати себе і ламати себе через коліно, а потрібно мотивувати себе, накачувати цією мотивацією до моменту поки не з'явиться ентузіазм, а потім воно вже саме іде в кайф. головне оцей момент початку треба концентруватися на мотивації і її збільшенні

на твіттер забив, а на бажання писати думки, до яких приходжу в процесі життя, вже не так легко забити.

дуже псує життя оце очікування від себе більшого чим є зараз. типу якби ти міг більше то уже мав би більше, а ти маєш рівно стільки скільки можеш, як наслідок налаштувань твоєї менталки на даний момент. але з цих розових хмаринок хтось каже:" це не твій максимум" і ти далі самозайобуєш себе цим>

це все цей картковий будинок. чєліки тупо таку владу мають нічого не роблячи окрім інтриг, заговорів і всяких речей на які може відважитися людина без принципів і цінностей. а ти сидиш з цим всім своїм багажем чеснот і охудіваєш з легкості їх життя.

проснувся зранку з стійким відчуття безсенсовності того що роблю. є враження наче можна робити менше отримувати більше і не парити мозок як це роблю зараз. цілий день з цим відчуттям проходив. нульова ефективність сьогодні. це вже щось схоже на депру.

Є два види болю. Біль, який робить нас сильнішим, і марний біль, що завдає страждань.

коротше, я придумав. тут буду постити меми, а як захарить твіттер то почну писати крінжу тут, а там перестану.
еврика!

роз'їб

spotify.link/gvRieviknDb

скільки потрібно написати публікацій щоб вважатися трушним блускаївцем?