Це не робить життя легшим. Але робить його твоїм.
А значить — єдино можливим варіантом справжності.

Бо що таке «правда», коли об'єктивного нема?
Це — те, що ти проживаєш по-справжньому, без самообману.
Це — не втекти в надію, не заспокоїтись вірою, не сховатись у думках,
а подивитися на хаос і сказати:

«Я тут. Я усвідомлюю. Я — відповідальний за своє існування.»

Ти не можеш втекти з умовності, але можеш вперто і свідомо жити в ній, знаючи, що це гра — і все одно грати з гідністю.

Це не поразка. Це — бунт свідомого у порожньому Всесвіті.
Це як стати героєм у симуляції, знаючи, що ти не бог, а гравець. Але граєш — чесно.