На свята завжди важче. У дідуся день народження 25 грудня, я телефонувала і вітала. Бабуся потім скинула фото як вони прикрасили в Донецьку квартиру. І я розплакалась, а потім знову на наступний день. Бо я сумую, бо всі мої найкращі свята ніби залишились там, в іншому житті.

Сильно хвилювалась, що всі накуплять подарунки на всяких куражах та інших маркетах, і у підсумку в мене буде простій. І була дуже права(

Вирішила в тут викласти прикраси, які роблю.

Для замовлення пишіть мені тут або в інстаграмі

Мені підняли дозу ліків і вони мене прям ставили настільки, що я весь вечір весела. З гарним настроєм. Таке буває раз в ніколи

Фактично ми знову тут

Важкий період для всіх. І через це внутрішньо ніби не дозволяю собі ділитись з друзями своїми переживаннями, бо знаю, що вони і так накручені своїми

Якось дискомфортно писати потік думок в твітері. Тому буду тут.

Хотіла полежати у ванній, що я дуже люблю, але замість того, щоб порадіти від улюбленого ритуалу, згадала, як лежала там з колишнім хлопцем і засмутилась 😑

Полежала на одному бочку. А потім на іншому. Моя радість 🖤

600 шприців, які я намутила для стабпункту пару тижнів тому доїхали до отримувачів. Наче шприці, то енрунда, але я сильно рада)

Бісить, що я маю постійно захищати своє право бути сумною. Ну не весела я, така уродилась. Що ж всім так заважає це