Інфернальний локус контролю
@peppinez.bsky.social
Я автор. Я пишу хроніки. Хроніки сьогоднішнього для людей дня завтрашнього. Для тих, хто не стане вірити медіа-потокам, вікі-статтям і кафка-цитатам.
Я пишу тому, що більше не в змозі про це думати.
Я пишу тому, що більше не в змозі про це думати.
Pinned
Серед нагромаджень спаму збережеться кольоровий щоденник чорно-білого життя і читачі побачать людей, які бога не шукають, але вбивають з божим іменем на вустах. Людей, що схиляються перед формою, але насміхаються над змістом дзвінкої порожнечі мушель.Людини! У знаннях вузької, але у відчаї - широкої
Думки шастають зграєю багатооких собак, з дивним бажанням - підкорятися мені. І трохи менш дивним - зжерти мене
October 26, 2025 at 6:54 PM
Думки шастають зграєю багатооких собак, з дивним бажанням - підкорятися мені. І трохи менш дивним - зжерти мене
Reposted by Інфернальний локус контролю
ті, хто не вірять у власну цінність, демпінгують її і для інших
October 26, 2024 at 1:22 PM
ті, хто не вірять у власну цінність, демпінгують її і для інших
Пильнуй, кого впускаєш в своє життя. Не всі люди ті, за кого себе видають. Дослухайся до тривожних дзвіночків, не нехтуй ними, задавай питання, став під сумнів все, де бачиш нелогічність. Навіть це не гарантує, що ти вбережеш себе від розбитого серця.
Ти - моє найбільше минулорічне розчарування.
Ти - моє найбільше минулорічне розчарування.
February 3, 2025 at 11:41 AM
Пильнуй, кого впускаєш в своє життя. Не всі люди ті, за кого себе видають. Дослухайся до тривожних дзвіночків, не нехтуй ними, задавай питання, став під сумнів все, де бачиш нелогічність. Навіть це не гарантує, що ти вбережеш себе від розбитого серця.
Ти - моє найбільше минулорічне розчарування.
Ти - моє найбільше минулорічне розчарування.
Коли полумя імпульсивних вчинків знищує все на своєму шляху, лишаєть лише попіл. Попіл, сморід горілого та жаль. І навіть їх розвіє вітер.
January 1, 2025 at 4:13 PM
Коли полумя імпульсивних вчинків знищує все на своєму шляху, лишаєть лише попіл. Попіл, сморід горілого та жаль. І навіть їх розвіє вітер.
Дехто вважає,що моє життя - прохідний двір. Можуть зникати та з'являтися тоді, коли вважають за потрібне. І дуже невдоволені, коли дізнаються, що в моєму житті з'явились ворота, що всіх з нього випускають, а впускають виключно за перепусткою.
Казки в книгах. Діалог за тарифом мобільного оператора.
Казки в книгах. Діалог за тарифом мобільного оператора.
December 29, 2024 at 6:27 PM
Дехто вважає,що моє життя - прохідний двір. Можуть зникати та з'являтися тоді, коли вважають за потрібне. І дуже невдоволені, коли дізнаються, що в моєму житті з'явились ворота, що всіх з нього випускають, а впускають виключно за перепусткою.
Казки в книгах. Діалог за тарифом мобільного оператора.
Казки в книгах. Діалог за тарифом мобільного оператора.
Знову почалась ота стадія, коли відчуваєш одночасно і втому, і потребу фізичної активності. Сили покинули під кінець прибирання столу та полиць. Дивлюсь на мотлох, що лишився і руки опускаються. Безлад на фоні порядку дратує навіть сильніше за безлад серед безладу
December 27, 2024 at 5:01 PM
Знову почалась ота стадія, коли відчуваєш одночасно і втому, і потребу фізичної активності. Сили покинули під кінець прибирання столу та полиць. Дивлюсь на мотлох, що лишився і руки опускаються. Безлад на фоні порядку дратує навіть сильніше за безлад серед безладу
Серед нагромаджень спаму збережеться кольоровий щоденник чорно-білого життя і читачі побачать людей, які бога не шукають, але вбивають з божим іменем на вустах. Людей, що схиляються перед формою, але насміхаються над змістом дзвінкої порожнечі мушель.Людини! У знаннях вузької, але у відчаї - широкої
December 26, 2024 at 3:43 PM
Серед нагромаджень спаму збережеться кольоровий щоденник чорно-білого життя і читачі побачать людей, які бога не шукають, але вбивають з божим іменем на вустах. Людей, що схиляються перед формою, але насміхаються над змістом дзвінкої порожнечі мушель.Людини! У знаннях вузької, але у відчаї - широкої
Ти скаржишся, що всі твої стосунки завдавали болю, що тебе або розхитували на емоційних гойдалках, або знецінювали твої почуття. І вчергове обираєш людину, об яку ранишся. А не мене. Певною мірою, я теж обираю людей, яких треба рятувати і зцілювати. А не тих, хто подбає про мене
Бо
Ля
Че
Бо
Ля
Че
December 26, 2024 at 3:27 PM
Ти скаржишся, що всі твої стосунки завдавали болю, що тебе або розхитували на емоційних гойдалках, або знецінювали твої почуття. І вчергове обираєш людину, об яку ранишся. А не мене. Певною мірою, я теж обираю людей, яких треба рятувати і зцілювати. А не тих, хто подбає про мене
Бо
Ля
Че
Бо
Ля
Че
Я прошу тебе не прив'язуватись, бо те що між нами є - невагоме, крихке, нестабільне. Ти все розумієш. Ти не привязуєшся. Зникаєш на місяць. А потім повідомляєш що вже в стосунках. Давай лишилось друзями і бла бла бла. Це не тобі варто було не прив'язуватись, а мені. Вдруге за рік мені розбили серце
December 23, 2024 at 4:07 PM
Я прошу тебе не прив'язуватись, бо те що між нами є - невагоме, крихке, нестабільне. Ти все розумієш. Ти не привязуєшся. Зникаєш на місяць. А потім повідомляєш що вже в стосунках. Давай лишилось друзями і бла бла бла. Це не тобі варто було не прив'язуватись, а мені. Вдруге за рік мені розбили серце
Не можу знаходитись наодинці. Не можу знаходитись серед людей. Не можу вийти з дому через повітряну тривогу
December 23, 2024 at 3:52 PM
Не можу знаходитись наодинці. Не можу знаходитись серед людей. Не можу вийти з дому через повітряну тривогу
Заземлюсь об що-небудь, аби не скотитися до панічної атаки. Шию наче стальним кільцем стягує, серце наче хоче зламати ребра зсередини. Скоріше б додому
December 23, 2024 at 12:17 PM
Заземлюсь об що-небудь, аби не скотитися до панічної атаки. Шию наче стальним кільцем стягує, серце наче хоче зламати ребра зсередини. Скоріше б додому
Сприйняття реальності загострилося до болю. Ріжусь об кожне слово, погляд чи навіть думку. Навіть, якщо несуть в собі хвилювання за мене чи турботу. Душа стала тендітнішою за крила метелика. Хочеться втекти від світу глибо під ковдру. Горю та горюю
December 23, 2024 at 9:50 AM
Сприйняття реальності загострилося до болю. Ріжусь об кожне слово, погляд чи навіть думку. Навіть, якщо несуть в собі хвилювання за мене чи турботу. Душа стала тендітнішою за крила метелика. Хочеться втекти від світу глибо під ковдру. Горю та горюю
Якесь всепоглинаюче відчуття самотності. Наче люди зникли, а їх замінили їхніми аватарами зі штучним інтелектом. Навіть обговорити це ні з ким. Жива людина на складі манікенів
December 10, 2024 at 9:48 PM
Якесь всепоглинаюче відчуття самотності. Наче люди зникли, а їх замінили їхніми аватарами зі штучним інтелектом. Навіть обговорити це ні з ким. Жива людина на складі манікенів
Раніше мені здавалось, що я тебе дратую чи моя присутність робить тобі боляче. Але насправді тобою керує страх. Ти настільки боїшся контакту зі мною, що це схоже на первісний жах дикого звіра перед вогнем. Коли вогонь його водночас вабить підійти ближче і лякає до тремтіння. Того й стоїть осторонь.
November 24, 2024 at 12:51 PM
Раніше мені здавалось, що я тебе дратую чи моя присутність робить тобі боляче. Але насправді тобою керує страх. Ти настільки боїшся контакту зі мною, що це схоже на первісний жах дикого звіра перед вогнем. Коли вогонь його водночас вабить підійти ближче і лякає до тремтіння. Того й стоїть осторонь.
Добре знаючи людину, стає зрозуміло, яким шляхом вести її до прийняття потрібного тобі рішення, але так, щоб людина була впевнена, що ідея сама виникла в її голові і це 200% її рішення. Дуже легко спрогнозувати дії. Дуже важко після цього не посміхнутися.
November 20, 2024 at 9:47 PM
Добре знаючи людину, стає зрозуміло, яким шляхом вести її до прийняття потрібного тобі рішення, але так, щоб людина була впевнена, що ідея сама виникла в її голові і це 200% її рішення. Дуже легко спрогнозувати дії. Дуже важко після цього не посміхнутися.
Реальність знову вибила землю з під ніг. Лежу. Не в силах підвестися. Дихаю морозним, просякнутим водою, повітрям. Нічого мені не світить. І навіть зірок не видно. Їбуча реальність. Їбуче життя.
November 14, 2024 at 7:49 PM
Реальність знову вибила землю з під ніг. Лежу. Не в силах підвестися. Дихаю морозним, просякнутим водою, повітрям. Нічого мені не світить. І навіть зірок не видно. Їбуча реальність. Їбуче життя.
Пориви вітру настільки безсовісні, що крадуть не лише фізичне тепло, а душевне. Виривають його з найпотаємних закутків людських спогадів. І навіть не лишають їх собі - як шкільний хуліган, забирає в слабшого важливу для того річ, ламає її і викидає, наче непотріб якийсь
Мені більше нічим зігріватись
Мені більше нічим зігріватись
November 4, 2024 at 1:06 PM
Пориви вітру настільки безсовісні, що крадуть не лише фізичне тепло, а душевне. Виривають його з найпотаємних закутків людських спогадів. І навіть не лишають їх собі - як шкільний хуліган, забирає в слабшого важливу для того річ, ламає її і викидає, наче непотріб якийсь
Мені більше нічим зігріватись
Мені більше нічим зігріватись
Захід сонця сьогодні неймовірний. Наче на половину неба хтось розлив полуничний конфітюр і вмочує в нього дахи будівель. Здається, що якщо дихати ротом, то навіть повітря трохи солодке на смак. І в звичний запах смогу додались фруктові ноти
November 1, 2024 at 2:56 PM
Захід сонця сьогодні неймовірний. Наче на половину неба хтось розлив полуничний конфітюр і вмочує в нього дахи будівель. Здається, що якщо дихати ротом, то навіть повітря трохи солодке на смак. І в звичний запах смогу додались фруктові ноти
Ти маєш два варіанти: витрачати сили на "протистояння" мені, чи на вирішення своїх проблем. І ти вчергове обираєш мене. Значить, я для тебе все ще на першому місці. Незважаючи на всю серйозність положення, в якому ти знаходишся. От тільки я тобі не ворог. Коли ти вже це зрозумієш?
October 28, 2024 at 8:06 AM
Ти маєш два варіанти: витрачати сили на "протистояння" мені, чи на вирішення своїх проблем. І ти вчергове обираєш мене. Значить, я для тебе все ще на першому місці. Незважаючи на всю серйозність положення, в якому ти знаходишся. От тільки я тобі не ворог. Коли ти вже це зрозумієш?
Допоки ти бризкаєш на мене отрутою напоказ, це значить, що я все ще для тебе важлива людина. В твоєму житті і в твоїх думках. Про тих, хто не важливий не пишуть. Не думають. Не згадують. Не намагаються щось робити їм на зло.
Відпусти мене. Будь ласка. І теж звільнишся.
Відпусти мене. Будь ласка. І теж звільнишся.
October 27, 2024 at 9:01 PM
Допоки ти бризкаєш на мене отрутою напоказ, це значить, що я все ще для тебе важлива людина. В твоєму житті і в твоїх думках. Про тих, хто не важливий не пишуть. Не думають. Не згадують. Не намагаються щось робити їм на зло.
Відпусти мене. Будь ласка. І теж звільнишся.
Відпусти мене. Будь ласка. І теж звільнишся.
Помста - реакція на біль. Ти намагаєшся зачепити мене колючими фразами, але удари не долітають. Бо за всією твоєю зверхністю, напускною байдужістю, презирством я бачу лише твій біль. І цей біль настільки сильний, що глушить здоровий глузд. Ти як поранений звір зараз, а я дивлюсь і не можу допомогти
October 27, 2024 at 6:59 PM
Помста - реакція на біль. Ти намагаєшся зачепити мене колючими фразами, але удари не долітають. Бо за всією твоєю зверхністю, напускною байдужістю, презирством я бачу лише твій біль. І цей біль настільки сильний, що глушить здоровий глузд. Ти як поранений звір зараз, а я дивлюсь і не можу допомогти
Час спати з важкою ковдрою і важкими думками. Вірогідно, попереду найскладніше в житті рішення, але зараз я намагаюсь про це не думати. Відволікаюсь об ігри, тікаю в піксельний світ. Варто зупинитись хоч на мить, думки одразу наздоганяють
October 26, 2024 at 8:32 PM
Час спати з важкою ковдрою і важкими думками. Вірогідно, попереду найскладніше в житті рішення, але зараз я намагаюсь про це не думати. Відволікаюсь об ігри, тікаю в піксельний світ. Варто зупинитись хоч на мить, думки одразу наздоганяють
Варто було лишитись наодинці і греблю прорвало. Сиджу на підлозі і ридаю. Жахливо не естетичне видовище. Всередині наче вибухають міліарди Чорнобилів
Ненавиджу цей стан абсолютної беспомічності. Я жодного з них не можу врятувати. І не припиню це намагатися. Черговий виклик реальності. Вкотре програю
Ненавиджу цей стан абсолютної беспомічності. Я жодного з них не можу врятувати. І не припиню це намагатися. Черговий виклик реальності. Вкотре програю
October 26, 2024 at 3:56 PM
Варто було лишитись наодинці і греблю прорвало. Сиджу на підлозі і ридаю. Жахливо не естетичне видовище. Всередині наче вибухають міліарди Чорнобилів
Ненавиджу цей стан абсолютної беспомічності. Я жодного з них не можу врятувати. І не припиню це намагатися. Черговий виклик реальності. Вкотре програю
Ненавиджу цей стан абсолютної беспомічності. Я жодного з них не можу врятувати. І не припиню це намагатися. Черговий виклик реальності. Вкотре програю
Я зараз сиджу і намагаюсь зрозуміти, що я взагалі відчуваю. Усвідомлюю все, що відбувається, але все таке нереальне. Наче не я. Наче не зі мною. Наче навіть тілом не до кінця керую. Наче тіло і душу обкололи анестетиком. І коли ця анестезія мине, біль буде нестерпним. Я не хочу це проходити знов
October 26, 2024 at 2:45 PM
Я зараз сиджу і намагаюсь зрозуміти, що я взагалі відчуваю. Усвідомлюю все, що відбувається, але все таке нереальне. Наче не я. Наче не зі мною. Наче навіть тілом не до кінця керую. Наче тіло і душу обкололи анестетиком. І коли ця анестезія мине, біль буде нестерпним. Я не хочу це проходити знов
Дощить. До асфальту метрів не лічено. Мої крила.. це шмаття, яким ти чистиш своє взуття. Напевно, варто спробувати ще раз. Здається, справжнє небо тепер відбивається у калюжах. Руки опущені і трохи помітно тремтять пальці; з кожною краплею, що зірвалася з них, від мене йде важка гіркота хмар.
Дощить
Дощить
October 21, 2024 at 12:23 PM
Дощить. До асфальту метрів не лічено. Мої крила.. це шмаття, яким ти чистиш своє взуття. Напевно, варто спробувати ще раз. Здається, справжнє небо тепер відбивається у калюжах. Руки опущені і трохи помітно тремтять пальці; з кожною краплею, що зірвалася з них, від мене йде важка гіркота хмар.
Дощить
Дощить