паралельні світи

ну тобто вона ж репостіт обстріли кийова, між сторіз про спортзальчик та нову сукню. вай нот. її боротьба.

а у нас Марина гладить пальцем обличчя тата на фото, яке бере, коли просиш показати. каже «тататата». і не дуже впізнає його. бо не бачила без бороди. та і з бородою теж.

здається, кицькі вже теж перестали реагувати. максимум дивляться в сторону вікна з питальним поглядом «коли ця вся хуйня здохне»

як каже мій колишній психотерапевт (колишній, бо мобілізувався півроку тому), «принципи дорого коштують». дуже дорого. так дорого, що я іноді не можу стільки заплатити ні ресурсом, ні грошима. і тут або заробляєш долари, або нема чим платити психіатру.