«Мій прапор запісяв котик» сповнений іронії, стьобу і сарказму. Лєна описує світ, де хворих дітей водять до «волшебного дєда», який «викатує яйцем», а дівчат народжують, «щоб помощниця була». У ньому старанно приховують родинні таємниці (єврейське походження), бо громада вважає це непрезентабельним.

Інформацію там черпають з російських телеканалів, газет «СПІД-Інфо» чи «Факти». А суспільство від питань «не такої» і «самої умної» героїні відгороджуються фразами «бо ти ж дєвочка», «бо ми всігда так робили», «жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував» і «не жили харашо – не треба й начинать».

У романі Лєна Лягушонкова змальовує своє життя у Станиці Луганській. Видається, що час там зупинився, застрягши чи то у безнадійних радянських декораціях, чи в скрутних 1990-х. Тут немов утворився непробивний мур між сучасністю та новими реаліями.

Бонусом докинула розмову Сашка Михеда з Шпігельманом на Форум Видавців (так-так,і таке було, в 2023-му).
«Мауса» можна буде побачити ще 24-25 червня. Підіть, це сильно! І Пильнуйте за «Лавою», вони вже дають жару.
m.youtube.com/watch?v=hiqS...

О, Вугільна ;)