О, Йорік!👀

(але насправді то москаль)

Смішки смішками, але моє здивування, коли в якийсь момент замість синичок прилетів їсти ДЯТЕЛ 😐

він реально довбе те нещасне сало
я в шоці

Хоча це і складно. Як пощастить і знайдеться бодай хтось, зацікавлений в цьому задумі, в майбутньому хочу знайти співавтора чи хоча б бетарідера, бо з таким великим всесвітом складно ладнати, ще й маючи безліч загонів і невпевненості в собі

В такій справі погляд збоку на вагу золота, як виявилось)

А якщо серйозно, то цікаво, як піде з цим оповіданням і циклом "Дводушника" в цілому, бо мені подобається розвивати всесвіт фентезі, але з нашою нечистю і колоритом, цехами характерників, козаків чумаків і кобзарів - цікаво створювати і досліджувати цей світ, лишати в ньому особистий відбиток.

Аби ж то - але що освіжає, то це точно))

Але як будуть масово ділицця фотками котів - от там я буду одна із перших🫵

Окрім того захотіла винести котика на сніг, вигуляти і дати йому трошки незабутніх емоцій

Незабутні емоції кота:

Від однієї думки про те щоб торкатись до цієї писанини страшно - воно як та дженга здається може посипатись, але думаю тут ви праві, на жаль
дякую за пораду, до речі)

Смішно, бо це остання фраза, на якій я зупинилась в чернетці, і я її прописала десь за кілька перед тривогою

прікол, звісно😐

Це той самий "Дводушник", який я поклялася кинути, бо влітку мене розчарувала написана чернетка, але правда в тому, що Я БРЕХЛО і ніхто нічо кидать не буде

В ЯКІЙ БЛЯХА СТІЙКОСТІ - ШО Я ХОТІЛА ЦИМ СКАЗАТЬ - Я НЕ ПОМНЮ І НЕ ПОНІМАЮ😫

писати 10К+ слів чистого фентезійного укрлору, кинути його на роздоріжжі, а тепер вертатися - це найгірше, що можна було зробить в цьому випадку, але. Але.

Шикарна збірка – прям уявила і відчула це Різдво, дякую ❤️