І жодні людські слова не проходили крізь скло

пахнути дрібкою кориці та мокрим лісом, апельсинами. дзвеніти, як звук гітари. клубочитись, як пара, як біла хмара, як котяча ніжність. і їсти слова, як круасани. а доївши вигадати нові

І сміється, коли ти гризеш його палець. З усією ніжністю та любов'ю, яку в тебе заклали.

світ бере олівці та блокнот й з тонких штрихів і м'яких ліній малює тобі форму. Та всміхається у процесі. Наче вперше за вічність.

Ти маленьке смішне створіння. Ти народжуєшся за шість днів. А на сьомий світ сідає у крісло-мішок, тримаючи тебе у долонях.

дуже гарно

Каже: я заварюватиму чай і чекатиму між кінцем та початком, де голка входить у вушко, де стрічка згортається у кільце.
Каже: ти завжди вчасно.
Каже: коли ти дійдеш — простягатиму гарячу чашку.
Так наче ми й не розлучалися.
(2/2)