Маленькі радощі))
(книги з Vivat ,що замовляла ще 24.05, квіти з дворику милої жіночки, що продала мені фундук)

Знову Фіцджеральд « Кохання останнього магната»
Після слова «бавовна» фраза тепер грає зовсім іншими фарбами🤭

Дочитала «По той бік раю»
Моменти,які сподобалися:
Як марнославство, передчасне розчарування у житті, а також романтизації власних ідеалів грає злий жарт з можливостям та віднайденням місця у житті.
Як намагаючись не втратити віру (ex. релігія), тікаєш від цих думок в інформаційний шум.
1/2

Фіцджеральд «По той бік раю»
Ми знаємо шкільну історію як «Наполеон,війною проти Європи, щось Ватерлоо, Москва горіла». Наштовхує на думку, що історія має бути обʼємною, з точним суспільного настрою та з нарисом персональних якостей діячів. Вона має викликати емоції, щоб її пам’ятати та вчитися.

Читаючи Фіцджеральда « По той бік раю» ( джазове покоління, 1910-1920-ті)
Ставлення до відмови від вражої (за книгою німецької) культури тими, кого сама війна глибоко не зачепила є неочікувано співзвучним з сьогоденними реаліями. Є побоювання, що ми проходимо той самий історичний паттерн.