Сьогодні в чому будинку сталась пожежа. Чого мене цьому навчило? Трьом речам.
1. Моя жінка просто неймовірна і якби не вона, ми би тут всі згоріли. Саме вона помітила та донесла до сусідів що відбувається.
2. Грузини навіть під загрозу вибуху газу та реальною пожежою їбали все. Евакуювались лиш ми.

В когось в цьому світі взагалі є нормальні, люблячі батьки чи як

Цікаво, чи є взагалі люди, які знають хто вони. Раніше я мала надію, що ця щира всередині затянется коли я стану "дорослою", діра, в яку я все життя щось навмання кидаю, будь то постійні переїзди, абьюзивні відносини, залежності, книги, фільми, персонажі... Але вже здається рубіж дорослості оно.

Як одним відео можна зробити боляче та добре одночасно?
vt.tiktok.com/ZSFMRpyyk/

Дивлюсь на Міру і її мікробложинг і також хочу. Але писати зможу лише про те, як воно, працювати в шлюбному агентстві - це взагалі цікаво?

Чи можна ревнувати своє рідне місто? Інколи, коли я читаю чужі історії про туси в Ужі чи дивлюсь фото/сторі тих хто зараз там, я почуваюся так, ніби Ужгород - мій Той Самий Колишній, що знайшов собі нові дівку, а я все ще його люблю і бішуся з того.

Коли мені стає самотньо я просто шукаю слова "Ужгород", "Закарпаття" і всі похідні і уявляю шо я дома.

Останнім часом все сильніше та сильніше хочеться вийти на вулицю і просто заволати. Це осінь?