Вийшов такий собі тред про Багірку, яка не опускала лапки, своєю наполегливістю, трішки наглістю розтопила серце батьків і тепер живе своє краще життя😎 харчується мняском, кормиком та іншими вкусняхами, регулярно отримує чух і спить в теплі☺️

..чистюля, і завжди проситься на вулицю як є потреба. А ще вона дуже ніжна, ласкова, муркотлива. Вже зараз, через майже рік, як вона живе в хаті, Багірка звикла і не лащиться, як раніше😅
А як ночувала на вулиці, то коли запускали в хату, це була сама ніжна і вдячна киця в світі😁

..і забирали кицьку до себе, попри заборону, залишали її на ніч, закриваючи двері, щоб вона не виходила з кімнати поки ми спимо. Спочатку вона спала на покривалі на підлозі, згодом на ліжку на покривалі, ну а через деякий час вже біля нас на постілі🤓 ми розуміли, що киця вихована..

Так як там було ще брудно, всі жили на першому поверсі, то їй дали добро спати на стулі, або на коробці, а згодом і на матрасі в чохлі (який лежав на полу поки не зробиться ремонт в кімнаті) але все одно тільки вдень, вночі на вулицю. В січні ми доробили свою кімнату на другому поверсі і …

Нажаль я нічого не могла зробити, бо будинок не мій… її виганяли, бо батьки думали, що вона може щось вкрасти зі столу, або сходити в туалет… але киця наша не із тих хто здається, тому наступною ціллю було більш зручне місце для сну замість кухні. Вона обрала другий поверх, де йшов ремонт.

Згодом батьки змилувались і дозволили їй заходити в кухню, їсти і спати вдень на стулі або коврику. Але на ніч все одно виганяли😞 як мені було боляче за цю кицьку, коли її на холод виставляли за двері, вона сиділа під дверями і дивилась такими оченятами😔💔а потім сумна йшла в палети ночувати..

..але це не спрацьовувало. Тому таких спроб стало все більше і більше. Іноді ми запускали її на ніч, поки ніхто не бачив, а зранку як її помічали батьки, ми робили вигляд, що навіть не знали що вона в хаті🤫типу випадково непомітно забігла коли хтось виходив у двір😅

Вже було очевидно, що у Багірки немає домівки. Який кіт буде сидіти в палетах в холод/сніг/мороз/дощ, якщо в нього є можливість пережити негоду в теплі- ніякий. Згодом вона почала забігати в хату, бігти на другий поверх, де йшов ремонт і ховатись по куткам, аби тільки не вигнали…

Ми постійно просили дозволу, щоб кітиня жила в хаті, але господарі були проти.. так вона і жила то в палетах у дворі, то в сарайчику… з роками ми помітили, що вона все більше і більше тусить у нас в дворі, ночує в холод/зливу в дровах і нікуди не йде..

Чай йшов, але кицю все одно не приймали в сімʼю ;(
Батьки не хотіли, бо вона дівчинка. По класиці жанру аргументом було що приведе кошенят, куди їх потім😵‍💫 також думали, що в неї вже є дім.
Ми з хлопцем приїздили на вихідні, і я постійно гралась з Багіркою надворі.

Батьки не пускали в хату кицьку, бо сподівались, що перевезуть свого кота від бабусі, але той кіт такий дикун, що кожного разу як його привозили в новий будинок, він ховався по кутках, кричав і просився назад додому. Тож після багатьох спроб вирішили залишити його в старій хаті разом із бабусею.

Десь чотири роки тому, мама мого хлопця поставила на вулиці студитись деко із залишками від мʼяса, яке спеклося в духовці. Тоді то ця маленька чорна булочка помітила що можна підживитися і злизала все, що була на деко. З того дня вона приходила щодня, її підгодовували, але в хату не пускали.