Бабусі давно вже немає. Підлогу її хати зараз топче нога окупанта. Рука його спалює зерно.

Мої руки у борошні. Дивись, бабусю, я навчилась! Навчилась…

Пахне, ніби в раю. Я, звісно, не знаю як там, але мені здається, що там пахне хлібом. Свіжим хрустким хлібом, який тане у роті. Кусаю його і забуваю про всі смаколики світу. Навіть про смачнючі цукерки.

Коли шматочок падає, винувато підіймаю і цілую його. Вибач, дорогий хлібе!

Дякую!

Дякую!

Найкращі вуглеводи 😆