Бо не лють, а любов до кінця тримали його на землі.
Його звали «Пречистий». Він був з-поміж нас найменшим.
Та не був левеням, все вороже розносив вщент.
Завжди страшно, коли щось трапляється вперше.
Особливо, коли це «вперше» називається смерть.
Бо не лють, а любов до кінця тримали його на землі.
Його звали «Пречистий». Він був з-поміж нас найменшим.
Та не був левеням, все вороже розносив вщент.
Завжди страшно, коли щось трапляється вперше.
Особливо, коли це «вперше» називається смерть.
Я не знаю, як звали мене. І не певен, чи звали.
Чи кричали мій позивний в світанковій імлі.
Памʼятаю лиш руки тих... Тих, що мене качали.
Так буває, якщо ти останній володар спогадів на землі©.
Я не знаю, як звали мене. І не певен, чи звали.
Чи кричали мій позивний в світанковій імлі.
Памʼятаю лиш руки тих... Тих, що мене качали.
Так буває, якщо ти останній володар спогадів на землі©.
Його віра була непохитна, як вранішнє сонце,
І він жодного разу не схибив в потрібний момент.
Він був «Проповідник». І не тільки на псевдо, по суті.
Між боями годинами міг розплітати людські вузли.
Його серце було велике й не знало люті,
Його віра була непохитна, як вранішнє сонце,
І він жодного разу не схибив в потрібний момент.
Він був «Проповідник». І не тільки на псевдо, по суті.
Між боями годинами міг розплітати людські вузли.
Його серце було велике й не знало люті,