: ame(a)ntes Аstoria
banner
argyrothronos.bsky.social
: ame(a)ntes Аstoria
@argyrothronos.bsky.social
` sic itur ad astra | 17 y.o | люблю вишню та жінок | https://asttoria.carrd.co/
вино стікає по холодній плоті
змішуючись з кров'ю
вимальовує символи для пророцтв
воно перетікає плавиться вигинає матерію
ти осягаєш цей шторм

самотність

IV
September 10, 2023 at 4:01 PM
III
саморуйнування впроваджує монархію

(зухвалість зухвалість зухвалість

так і дав би хтось по морді
і дасть
будь ласка)

здається так і потрібно
все одно кожен рух віддається жахливим болем
все одно відчуваєш забагато
(як для тої хто нічого не відчуває)
September 10, 2023 at 4:01 PM
в світі, що складається з самообману й ілюзій,
нема переможця.
(ти давно вже програла.
вітаю)

крапля неквапно розсікає повітря:
ти падаєш на коліна.
а земля та вкрита кривавим цвітом,
згущуються хвилі.

(3/3)
September 10, 2023 at 11:18 AM
на сорочці красується слід -
темна пляма червона, багряна.
тихими кроками, ступаючи, ти руйнуєш домівку.
та чи комусь там щасливо жилося?

а ти хоч плач, злися чи кричи,
якщо ще, звісно, можеш.
заплющуй очі -
повертайся в реальність.

(2/3)
September 10, 2023 at 11:18 AM
але питання "що ти відчуваєш?" душить як в перший раз. відчувати - превілегія, якої в мене ніколи не було.

але разом з тим

я хочу кричати, хочу плакати, хочу померти

до-по-мо-жіть

(9/9)
September 10, 2023 at 11:11 AM
зараз мені не п'ятнадцять. я складаю себе з уламків, склеюю їх ізоляційною стрічкою, ріжучи руки до крові. роблю вигляд що воно зростеться. такий дешевий самообман. моя філософія: "якщо в тебе є сили подавити проблему - ти йдеш в правильному напрямку". всім похуй. цей фарс працює

(8/9)
September 10, 2023 at 11:10 AM
як же я це все ненавиджу.

в п'ятнадцять років я хотіла знайти свої емоції. емоції які не можна було проявляти в дитинстві. емоції які закрили в темний якщик і викинули на дно моря.
але в п'ятнадцять років я знайшла тільки купу масок. так легше.

(7/9)
September 10, 2023 at 11:10 AM
ти нікчема, меньше сну, кипяток, ааа)

в п'ятнадцять років я старалась плакати (в дванадцять я старалась не плакати)(яке ж це життя їбуче). я накручувала себе до найгіршого стану - все одно не виходило. але з цим допомагав батько. він вмів одним реченням довести мене до істерики.

(6/9)
September 10, 2023 at 11:10 AM
(вони забороняли, забирали, карали)(але на все похуй коли всередині порожнеча), я кричала в подушку, я пасивно-агесувала на знайомих (на диво їм це подобалось)(не вмію підбирати оточення), найбільше агресії я спрямовувала на себе ж (порізи, сліди від нігтів, опіки, знову порізи,

(5/9)
September 10, 2023 at 11:09 AM
дзеркалу я не посміхалась (потрібно його розбити нахуй)

в п'ятнадцять років я знаходила в собі агресію. колись потрібно було бути слухняною і зручною ("вона боїться його як вогня"). а зараз. а зараз вже похуй на все. я спорила з мамою та грубила батьку (оо їм це не подобалось)

(4/9)
September 10, 2023 at 11:09 AM
в п'ятнадцять років я вчилась сміятись. просто, блять, сміятись. щоб не бути дивною, щоб не бути картонкою. я сміялась з несмішних жартів мами (вона хотіла налагодити відносини, здається це і правда смішно), я посміхалась якимось людям (відчуваючи тільки порожнечу),

(3/9)
September 10, 2023 at 11:08 AM
що ти відчуваєш?
а що таке відчуття?
що робити якщо ти не знаєш що справжнє а що ілюзія?

(2/9)
September 10, 2023 at 11:08 AM
коли сідає сонце
краще взагалі не виходити з дому
.бо живою ти вже не повернешся

(9/9)
September 10, 2023 at 11:06 AM
і. підходить. все. ближче.

<ці істоти дуже рідко вбивають. та вони роблять дещо погірше смерті>

<коли воно закінчує, то просто залишає людину валялися на землі>

<фізично

живою>

<але дуже мало хто після такого може жити>

і тому,

(8/9)
September 10, 2023 at 11:06 AM
з кущів випригує щось жахливе. о боже. її паралізує від стаху. чи то страх паралізує її тіло. бігти немає куди. вона точно не втече. але може спробувати? але тіло не рухається. сльози стікають по її щокам. все що вона може це просити про помилування. та воно тільки посміхається.

(7/9)
September 10, 2023 at 11:06 AM
та якщо боятись темряви, ніколи не побачиш світла
тому Рія виходить з дому. йде по знайомій стежці: тут на ліво, потім на право, і знову на ліво - тут ніхто ніколи не ходить. точніше дівчина нікого не бачила на цьому богом забутому маршруту.

але

(6/9)
September 10, 2023 at 11:05 AM
ці слова віддаються тупим ехом болю. (наскільки приємно таке чути від рідних?)
ці слова витягають страх. маленькими ниточками, які заплітаються в тугий ком.
(можливо і справді не треба?)

(5/9)
September 10, 2023 at 11:04 AM
їй говорять "ти що не бачиш котра година?"
їй говорять "сильно доросла чи що?"
їй говорять "якщо щось станеться, не приходь плакатись"

(4/9)
September 10, 2023 at 11:04 AM
здається хтось колись казав, що вона "сильна і незалежна"
ха
хотіли б ми всі такими бути.
але звісно це не правда. точно не в цьому світі

так, це не правда. та коли кого це хвилювало.?
тому Рія виходить з дому. виходить з дому після заходу сонця.

(3/9)
September 10, 2023 at 11:04 AM
<їх руки по лікоть обмазні кров'ю, в них ікла замість зубів;
в очах не побачиш нічого людського, тож краще їх обійди>

коли сідає сонце
маленьким дівчатам краще не виходити з дому.
але
Рія
вже давно
не маленька

(2/9)
September 10, 2023 at 11:03 AM