Ми все життя будуєм вежі,
З піску, непроханих тривог.
Велику ношу кладемо на плечі,
Яку не візьме жоден, Бог.
Блукаєм в лабіринтах смутку,
Жагою цілі, як сокирою ми рубаєм шлях.
Несем в собі не популярну думку,
Ну і депресію, як плаття в ланцюгах.
👇
Ми все життя будуєм вежі,
З піску, непроханих тривог.
Велику ношу кладемо на плечі,
Яку не візьме жоден, Бог.
Блукаєм в лабіринтах смутку,
Жагою цілі, як сокирою ми рубаєм шлях.
Несем в собі не популярну думку,
Ну і депресію, як плаття в ланцюгах.
👇