сьогодні якийсь незнайомий чувак пристав до мене чого я без манікюру на роботу прийшла. я теж, звичайно, спитала де його нігтики, пасивно-агресивно підтримуючи зоровий контакт.

дивно, що така пред'ява вже втретє прилітає за останній рік. і всі три рази це були чоловіки.

а ця філка на фоні таки здохла два місяці тому.

пхахах які спогади. в результаті, я вивчила 30 секунд одної складної мелодії і 20 секунд трохи простішої. і саундтрек із сімейки Адамсів ще.

і знову здрастє.

шукаю собі якесь хобі. замовила калімбу, буду вчиться грати. вже хочу спробувати.

вчора я вперше спробувала восьминіга на смак.

це була найпохмільніша неділя за все моє життя. сподіваюсь вересневі алкогольні пригоди на цьому і закінчаться.

посмажила мняско і зварила картопельку. вперше за тиждень поїла нормально.

поки дивилась те все, накрутила волосся на пояс, як ото модно було недавно.
вперше не розпалось і я не розпсіхувалась через своє "скляне" волосся. але я забула про пінку. побачимо, що буде завтра.

дивитись, як шин і теннант сваряться, а потім миряться в "постановці" можна вічно. самоіронія в них на вищому рівні.

починаю переїзд сюди)