Файтінг у цій нелегкій справі, ти справишся, я вірю 🥹✊️

Я щось подібне працювала з іншим фф, я могла писати Розділ далеко за той, який писала на даний момент, просто захотілось саме писати те, що зараз відчуваю та вважаю правильним... мені здається в тому фф багато вийшло тексту ще й життєвих подій та думок, які хотілось висловити...

Так, дійсно треба записувати...

я засинала, прокидалась, і знову плакала, коли вже приїхала додому, коли побачила маму, то не знала що й сказати, то було боляче...
Я сумую за бабусею, вона була дуже хорошою, турботливою та доброю...

брат ходив, то до бабусі, то до мами, і також все це бачив, мені від цієї розповіді тяжко, а що було б, якби я була там та все це бачила? Думаю про те, що все стається так, як має бути. Дізнавшись на інший день, вже в Україні, їду в автобусі та ридаю, я не могла зупинити свої сльози +

але не думала, що не встигну побачитися з нею. Я спілкувалась з нею через месенджер по відео того тижня, то було востаннє... Брат розповів, як тяжко було мамі, вона не могла сидіти весь час біля своєї мами та бачити, що вона не може нічим їй допомогти, тому часто просто сиділа в кухні +

їх стало набагато менше. Ще є незакриті цілі в моєму житті для яких треба більше прикласти зусиль, а я просто не бажаю це робити, стрибати вище себе, бо й так дуже втомилася, занадто багато енергії потратила колись, і з того нічого не вийшло, тому зараз бажаю простого відпочинку

що для мене стало простіше? Це подорожі, не думала, що завдяки подорожам, моє ментальне здоров'я триматиметься. Нові країни та місця зцілюють мене, дають бажання жити. Ще до повномасштабного дуже часто впадала в депресію, не скажу, що цих моментів і зараз нема, але +