Той момент, коли клацаєш камерою, тому що тут прекрасно все: легка літня засмага, худорлява постава, чорняве волосся і мигдалевидний розріз очей.
На столі не пиво, а чайний напій, на зап'ястках - підліткові браслети, в руках - манга.
Такі юнаки, наче фрукти під ранковим сонцем, сповнені сяйва.

Вибаште 🙈😅

До 2014 вислів "мандруй Херсонщиною" розцінювався в соцмережах як ввічливе "а не пішов би ти ... подалі". Але коли говориш це зараз - звучить вже як прокляття.

В новорічну дивилась "Самотні в Сеулі". Вже втретє.
Лі Дон Ук, як завжди, наймиліший лис евер. Кадр з котом - подвійний удар в голову і серце 💓 Можу дивитись на них безкінечно.
Сливове вино закінчилось швидко, як і мої уявні бажання.
おやすみ😴

Завжди так говорю. Ну хіба "о" ковтаю 😅

Вичитала пораду: щоб не текли сирники, треба над тістом шепотіти "чари мари,
налетіли хмари, воду забрали, аби сирники ся вдали!"🤌😅
Мої поки що вдаються! 😂

Ше раз вибаште...😅

Бо воно найкраще!😅

Та де. Оце от криза... 😅😁

Відрефлексувала, шо коли лунають тривоги не вночі, а вдень, - шоб заспокоїтись мені помагає готування їжі. То таке шось в ДНК. Небезпека - треба поповнити запаси. Вся морозилка забита їдлом: котлетками, сирниками, налисниками, паштетами і навіть борщем. Не знаю куди це все дівати, але йой 😅

Найсмачніший подарунок на день народження- це не торт. Це - трилітровий слоїк маринованих слив 😋. Як кажуть на Галичині про їдження маринованих сливок: поки солодке з соленим б'ються між собою - я розкошую від задоволення! 😅🥰

Коти, які могли б жити у мене 😅😅🔥

Подкаст "Небесний біг з дивану", всі небесні марафони і Небесна Чорногора Скай Рейс тепер твої, бро.

У котів наче й ніг немає: ще ніхто з них мимоволі, через свою незграбність, не зчиняв шуму. Вони бігають нечутно, наче по хмарах. Їхня хода схожа на удар кам'яного гонга під водою, на передзвін китайської цитри, у глибокій печері, на плин думок, коли мовчки насолоджуєшся делікатесами.

Нацуме Сосекі

Якщо погладити зранку всіх котів, які трапляються по дорозі - можна заробити заслуги, які додадуть кілька хвилин наприкінці життя. А якщо робити це щодня... то отак і стають бодхісатвами??!