Час в психлікарню

Я вдячний всім і кожному за слова підтримки, за теплі зустрічі, за дзвінки на довгі години вислуховування мого ниття. Без вас всіх я не знаю як я б все це пережив. Рухаємось далі. Найтемніша пора доби завжди є перед світанком.

На щастя, я виявився неправий. На відміну від того що було шість років тому - в мене зʼявилось дуже багато друзів які мене підтримали і допомагають мені вибиратися з того дна.

Два місяці тому я знову знайшов себе на тому ж самому дні, пробував заглушувати біль ПАВ, алкоголем, чимось ще. Не взмозі поділитися ні з чим, сказати щось довгий час. Коли мене просто прорвало з середині я і не міг очікувати підтримки.