Kyiv these days feels so live, so vibrant, so mesmerising yet so heavy and mournful
Words can’t even tell, neither can I

My lousy attempts to preserve the fragile fabrics of this tiny bubble of a Universe that is being washed away by torrential rains of endless russian shellings

When life feels unjust and so profoundly unfair that it seems like you can’t change anything about that, remember to remain being fair yourself, true to yourself as that will already be making a difference
Kindness is contagious
So is fairness

The undeniable truth is that you keep on missing your people though they’ll forever remain being an irreplaceable part of you

Я часто думаю про те, як часто хапаю думки за хвости, що жити мені не зовсім то і хочеться. І як нестерпно несправедливо, що йдуть ті, хто ще повен жаги до життя. А потім згадую, скільки задач на мені, і що русня хоче моєї (читай нашої) кончини ще більше і що вдома чекає носик і якось трохи попуска

Провідала малиху і знову в стрій

Як же я скучила …

Ніщо мене так не веселить як «Калать-Калать» Базіля і Миколине «Ну давайте от чисто гіпотетично…»

«Оперативний час» давно настав
І все ніяк не минає
Не минає
І вже, напевно, не мине
І мало кого свідомого омине ця чаша
«Національної лотереї»
Ти звикаєш
Легше не стане
Ти, врешті,
звикнеш

Нестерпна легкість небо(у)ття

Тішся селекції - йолупи оминатимуть стороною, твої лишаться навіки
Хто поруч, хто в памʼяті
Але твій
Тутешній
Непоборний

Татишо, які ще на материковій бувають заходи
відвал флюгерів

Таке життє і все без коректур

Житомир інкогніта

Що вони тут пишуть?
Та якусь єресь
А5?
Анафема!

Наголос на голос

Повна картина максимально епічна 🤣🤣🤣

Досі сміюся
«універсальний»
😅😂🐼

Задачі задачами, розгруз розгрузом, а хату побілити покійній бабусі ✔️

Дівчата, хай Бог милує, то ж неділя!
Тю, і що?
Вона Свята, у неї індульгенція

Подарунки від рідних, яких я б воліла не бачити, але від яких не відмовишся, від яких щемить …..