Queen Lear
banner
dkasper.bsky.social
Queen Lear
@dkasper.bsky.social
Київська відьмочка, повелителька сов і театральний задрот
Гріх скаржитись на свій вік. Бо це час, коли приїжджаєш до батьків, працюєш за компом цілий день, а тато купив тобі корону і чіпсів до неї…😍
September 23, 2025 at 3:37 PM
В Умані зараз свій вайб.
Але нема нічого епічнішого за картинку, коли я проїжджаю повз красивенний памʼятник Готі та Залізняку, під яким на лавичці відпочивають два хасиди…😂 іф ю ноу вот ай мін…😜
September 20, 2025 at 1:09 PM
Знайшла розвагу самотніх вечорів - сваритися з голосовим GPT через те, що він неправильно вимовляє англійською Kyiv. Вперто вчити його, сваритися, проводити розʼяснення щодо російських наративів англійською мовою протягом 50 хв., поки не вичерпати ліміт голосових запитів.
А ви як біситесь?
September 19, 2025 at 8:18 AM
І все ж наявність авто і його кермування додає відчуття свободи. Взяла, сама сіла в неділю, дала 200 км спокійненько і шокувала по-доброму батьків своїм приїздом. Кіт під боком, музичка і траса 🥰
Або взяла і ввечері зустріла батька з автобуса… То є кайф!
September 19, 2025 at 8:15 AM
Відчуття, що живем в якійсь поламаній матриці більше, ніж 24 лютого…безсонні ночі, вибухи,переповнене метро-укриття, смерті, повна відсутність «завтра»,постійне чекання чоловіка з відрядження, а на ранок у вікні чийсь батько з двома хлопчаками запускає повітряного змія в це ще вночі небезпечне небо…
June 29, 2025 at 11:52 AM
Наші рідні люди в житті трапляються тоді, коли нас треба від чогось рятувати. Вони встають на цей шлях і закривають крилами.
June 22, 2024 at 10:55 PM
Надшвидке запізніле дорослішання. Нові тривоги і страхи. Нова душа, що напрацьовує мʼязи. Очікування нової мудрості. Забагато недоброзичливих очей на двох людей. Як вберегтись…?
June 22, 2024 at 10:47 PM
Давно не чула вибухів. Пора назад адаптовуватися і читати мантру про дохлих капців
November 18, 2023 at 10:37 PM
Буденність і зелена жабка🐸
November 17, 2023 at 11:35 AM
Коли виганяють з університету, то куди йдеш? Правильно, в армію.

Про що це я? Да так, на фоні пролонгованого зашквару…
November 14, 2023 at 6:53 PM
Просто тобі коло Десятинної церкви зізнались у закоханості. А ти мовчиш. Поцілунки на зівʼялому листі, пахне війною оце «болить спина…», а знаєш, що від броніка, а не стільця в кабінеті. Десятинної вже нема тисячі років, а чи є все це зараз направду? І головне, що саме є?
October 23, 2023 at 7:57 PM
Ситуація гоїть в мені війну. Людина якоюсь валерьянкою стає або екстазі, завдяки чому я втікаю від реальності, страшного завтра і смертей. Здається, я бавлюсь чужим серцем. Можливо я теж в якійсь грі, але більше я не хочу боятись цього. Нехай буде, як мене доля веде…
October 21, 2023 at 9:02 PM
Догналася зранку, чекаю пріход. Поки все так само. Землі в ілюмінаторі нема. Несемось.
October 19, 2023 at 7:00 AM
Такі дорослі дівчачі посиденьки дають відчуття якоїсь такої відчайдушності і натхнення, що потім після них лишається відчуття, що просто треба жити і радіти найменшим шансам, які дарують крихти щастя особливо в нашій реальності
October 15, 2023 at 7:32 PM
«Життя цікавіше за кіно», казала Римма Зюбіна і була абсолютно права. Сидіти на лавиці, мов підлітки, із зовсім недитячими обставинами. «Я просто шукав привід тебе побачити». Що простіше і що важливіше за цю фразу і дію. І чому все так криво в цьому житті?
October 14, 2023 at 4:24 PM
У цьому всесвіті суцільної війни все ж є свої рідні люди, яких зустрічаєш через роки. Але вам ніхто не гарантує, що вам дозволено бути разом. Можна цілувати одних, а думками бути з тим, кому погано… і жалкувати, що не лишилась, хочаб на цей час осторонь помогти.
Не втрачайте своїх…
October 9, 2023 at 7:17 PM
За тиждень вивчаєш чийсь дисер, щоб написати рецензію на його передзахист. Тобі вперше приносять на рецензування наукову статтю. А я все не можу позбутися синдрому самозванця
October 9, 2023 at 6:16 PM
Світ вчить любити і бути цинічною водночас. Плакати від почуття і піднімати брову на чиїсь компліменти. Будувати стіни для ворогів, не давати вразити гідність, страждати від болю образ і водночас мати безмежні сили битися за своїх, не за себе. Бачити загиблих, стискати зуби і не втрачатись у пеклах.
October 5, 2023 at 7:25 PM
А можна мені зменшити кількість цього імені в житті? Ну, бо, Всесвіте, харе! Або ти мені даєш конкретного, про якого я говорю, або не давай оті пробники.
Якась, блін, магія…
September 26, 2023 at 8:31 PM
Поза тим, їду сьогодні додому і бачу, як одна з вуличок району перетворилась із Багговутівської на Загорівську🥰 Але як же класно! Тепер ця назва доповнила легенди мого мікрорайону про київського змія Горинича, Кирилу Кожумʼяку, їх битву на пагорбах древнього дохристиянського Києва🥰
September 24, 2023 at 9:45 AM
Півтора роки не живу в своїй рідній квартирі. Через москалів. Зараз приїхала і бачу, як після тижневої атаки у сусідів знов посипалось скло. Це так боляче, що неможливо просто. А в нас відчинилось вікно… таке відчуття, що це пролонгований ґвалт. Нехай горять в пеклі!
September 24, 2023 at 9:35 AM
Моє (наше) життя: в перерві між ракетними тривогами о 6 ранку в тільки-но відкритій ятці купую квіти, бо я ХОЧУ попри все привітати дорогу мені людину. Дочекалась другого відбою і їду перед роботою до неї💔
September 21, 2023 at 6:01 AM
Навіть хворієш з прибабахом. Моє життя в одному діалозі:
«- Це ви так температуру міряєте?) аж майже ліктем на лоб?)»
- ну а як? Там же якраз шкіра на руці така. Чи що, треба губами?
- ну да!
- ем… боюсь губами не туди попаду…😳»

*рукаліцо*
September 19, 2023 at 10:04 AM
Reposted by Queen Lear
Іван Костянтинович Айвазовський випередив свій час і спрогнозував майбутнє 🤣🤣🤣
September 13, 2023 at 4:52 PM
Ще хочу скіл, коли швидко засинаєш, навіть знаючи, що скоро тривога, а тобі на 8 на роботу…
Бо, ну, курва мать…
September 10, 2023 at 8:35 PM